Моніторинг(від латів. monitor - той, хто нагадує, попереджає; англ. monitoring - здійснення контролю, стеження) - комплекс динамічних спостережень, аналітичної оцінки і прогнозу стану цілісної системи. Цей порівняно новий, сучасний засіб виявлення проблем дозволяє по-іншому поглянути на увесь навчально - виховний процес. Моніторинг є об'єктивною потребою розвитку будь-якої системи освіти.

Основна мета моніторингу полягає у виявленні здатності установи освіти(зокрема виховної системи школи) сприяти розвитку особистості дитини. Це проявляється в забезпеченні ефективного інформаційного відображення стану виховання і освіти в школі, аналітичному узагальненні результатів діяльності, розробці прогнозу розвитку виховної системи

Основні завдання моніторингу:

ü розробка технології відбору видів запитів і методик збору інформації;

ü збір інформації;

ü розробка комп'ютерної основи для зведення, узагальнення, класифікації і первинного аналізу інформації;

ü обробка, коригування і введення інформації у бази даних; створення інформаційного банку;

ü виявлення основних тенденцій розвитку системи виховання і освіти в загальноосвітній установі;

ü створення прогнозів, аналітичних довідкових матеріалів, доповідей;

ü вдосконалення технології моніторингу системи виховання і освіти.

В процесі моніторингу з'ясовуються наступні основні питання: - чи досягається мета учбово-виховного процесу; - чи існує позитивна динаміка в розвитку особистості учнів у порівнянні з результатами

попередніх років; - чи існують передумови для вдосконалення роботи педагогічного колективу школи. Алгоритм вивчення ефективності процессу виховання

1. Особа дитини розглядається як мета, суб'єкт і результат навчально -виховного процесу.

2. При відборі критеріїв, показників і методик вивчення ефективності навчально-виховної

діяльності використовується системний підхід.

3. Діагностика результатів розвитку особистості учня є головним змістом діяльності за

визначенням ефективності навчально -виховного процесу.

4. Діагностика змін ситуації розвитку дитини проводиться впродовж декількох років. 5. В ході діагностики визначаються найбільш ефективні педагогічні засоби і ті форми і

способи організації навчально -виховного процесу, які в найменшій мірі вплинули на

розвиток особистості учня(виявлення позитивних і негативних тенденцій).

6. Діагностичний інструментарій не являється, як правило, громіздким і вимагає

мінімальної кількості часу і сил для підготовки і проведення вивчення, обробки отриманих

результатів.

7. При підборі необхідного діагностичного матеріалу перевага віддається кількісним методам

оцінки.

8. Включеність педагогів (директор,педагоги-психологи, вчителі-предметники, педагоги -організатори дитячого колективу, класні керівники, соціальні педагоги, заступник директора з виховної роботи, заступник директора з навчально -виховної роботи) в діагностичний процес максимальна. 9. Результати вивчення ефективності навчально - виховної діяльності не є засобом адміністративного тиску на педагога, батька або учня. При проведенні діагностичного дослідження дотримується педагогічний такт.

10. Підсумком моніторингу є прийняття або неприйняття управлінських рішень (вибір методу впливу на систему для досягнення мети.

Особливу увагу слід звернути на останню вимогу. При дослідженні результатів і ефективності навчально -виховного процесу необхідно використати не одну методику, а їх систему, в якій методи доповнюють один одного і підтверджують об'єктивність і достовірність результатів. Систематичність вивчення стану виховної системи школи передбачає його плановість, яка допомагає дотримуватися "почуття міри" в організації досліджень в колективі, щоб не перевантажувати педагогів, школярів і їх батьків. Інакше може знижуватися об'єктивність отримуваної інформації.

Складність процесу, що вивчається, вимагає проведення опитування з однієї і тієї ж проблеми (наприклад, за визначенням умов, що створюються виховною системою школи для розвитку особистості вихованців) з усіма учасниками навчально - виховного процессу (педагогами, учнями, батьками). Міра схожості їх суджень, думок і оцінок забезпечує велику об’єктивність.

Якщо виходити з розуміння виховання як управління процесом формування і розвитку особистості через створення сприятливих умов, то предметом моніторингу будуть: розвиток особистості школяра як головного показника ефективності виховної системи і умови, які сприяють розвитку особистості вихованця.

При розробці технологічних аспектів моніторингу навчально -виховної роботи в школі визначається: що(аспект вивчення), як(діагностичний засіб) і коли(навчальний рік) діагностується (діагностика розподілена по навчальних роках); хто(чи що) є організатором досліджень (вказані відповідальні за проведення діагности); хто є учасником вивчення(вказані класи учнів, в яких проводяться дослідження; в деяких випадках учасником вивчення є увесь педагогічний колектив або батьки учнів школи і тому подібне).

Оскільки цільові орієнтири, загальношкільні навчально - виховні програми і інші компоненти виховної системи школи спрямовані, передусім, на сприяння розвитку особистості дитини, то основними критеріями і показниками є сформованість потенціалів особи школяра (це дозволяє оцінювати продуктивність навчально - виховної діяльності), таких як: пізнавальний потенціал, моральний і естетичний потенціали, у тому числі рівень вихованості і особове зростання дитини, творчий потенціал, фізичний і комунікативний потенціали. При аналізі результатів дослідження особлива увага приділяється виявленню тенденцій (динаміці) зміни показників впродовж декількох років. Це дозволяє точніше визначити: в якій ситуації (розвитку, стабільного функціонування або регресу) знаходиться виховна система школи, яка міра ефективності характерна для неї.

Обговорення отриманих результатів проводиться на засіданнях педагогічної ради, щоб кожен педагог мав уявлення про стан і напрями вдосконалення навчально - виховної діяльності, зумів визначити своє місце і роль в оновленні процесу виховання і навчання школярів.

При організації моніторингу необхідно прагнути до того, щоб вивчення стану і результатів роботи органічно вписувалося в навчально - виховний процес, щоб діагностична діяльність також носила виховуючий характер і сприяла рішенню педагогічних завдань.

У моніторинг виховної діяльності входять наступні інформаційні напрями:

· про зайнятість учнів в об'єднаннях позашкільної освіти,

· про стан виховної роботи школи,

· про стан планів виховної роботи класних керівників 1-11-х класів;

· про стан роботи методичних об'єднань класних керівників і вихователів 1 - 11 х класів;

· про підсумки внутрішкільного контролю по напрямах, визначених планом контролю;

· матеріали щорічних діагностичних процедур за підсумками року (вихованість учнів, профілактична робота, мотиви участі вихованців в справах класу, школи;

· задоволеність учнів і їх батьків діяльністю школи, розвиток самоврядування, згуртованість колективу, професійна діяльність класних керівників.